І будуть люди

Знав, ось-ось приїде Ольга, і хоч йому дуже хотілося побачити її, однак переборов себе та й вирушив у сусіднє село, де на нього вже чекали люди: якась розумна голова розпорядилася приймати в сільське споживче товариство тільки членів комнезаможу!

І не встиг, як то кажуть, за ним і слід прохолонути, не встиг Ганжа провести очима легенькі повіткомівські гринджолята, як біля сільрадівського двору появилися ще одні сани, і з них, не чекаючи, доки зупиняться, зіскочила товаришка Ольга. Махнула рукою, гукнула вслід дядькові, який її підвіз по дорозі, пішла до Ганжі, що стояв на ганку, невдоволено суплячись: «Пропаде день за оцією сатаною! Бач, як чеше, аж сніг за нею свистить! Хоч би заміж скоріше вискочила, може, хоч трохи чоловік збив би їй отого запалу!.

І, повеселішавши трохи від отаких думок, Ганжа спускається з ганку, простягає долоню:

— З приїздом, товаришко!

— Здрастуй, товаришу голова! Радий гостям?

— Та де ж не радіти!.

— А де Гінзбург?

— Утік.

— Як утік?

— А отак: взяв та й утік. Як почув, що тебе несе, так скочив у сани — тільки ми його й бачили!"

"— Ти все жартуєш, — невдоволено зауважила товаришка Ольга. — Пішли краще до сільради.

Зайшла до кімнати, поморщила носа:

— Ху, а накурено! А пилюки!..

— Ти, може, хоч роздягнешся спершу? — запитав Ганжа, тамуючи роздратування: бач, чепуруха виськалася! Посиділа б отут та понюхала б, чим люди пахнуть!

Ольга швидко скинула кожушок, шапку-ушанку, стала поправляти волосся, шукаючи чогось очима.

— В тебе дзеркало є?

— Ми більше у відро заглядаємо, — уїдливо відповів Ганжа.

— Даремно, — спокійно відповіла Ольга й перевела погляд на Василеве обличчя. — Було б дзеркало, ти б тоді, може, хоч через день голився. А то завів щетину — хоч жатку пускай!

Василь мимоволі ухопився за підборіддя. «І збирався ж поголитися сьогодні, так де ж в чорта поголишся, коли з раннього ранку приперся за довідкою Іван: збирається свого старшого до міста в науку посилати.

— До нас надовго?

Ольга звела брови, в її великих сірих очах легенькою тінню ковзнув посміх:

— А ти як би хотів?

— Та, розумієш, якраз сьогодні виряджаємо підводу до повіту.