І будуть люди

— То для чого ж, куме, жінок?

— А для того, щоб армії лютіші були… Бо ми, куме, як із вами б’ємося? Кресонули один одного кулаками по чому довелося, пустили юшку та й розійшлися тихо-мирно додому… Ану ж зчепляться моя Варка та ваша Горпина! Війна ідьоть, аж страшно дивитися!..

— Да-а… — тягне збентежено кум та й лізе п’ятірнею до потилиці.— А що ж ми, куме, без жінок робитимем?

— А нас будуть розкріпляти до тих, котрі браковані.

— Дак їх же не так багато й лишиться! — сумнівається кум.

— То й що з того, що небагато.

— Хіба що так, — здасться довірливий кум та й почеше, задумавшись, геть: чи не займати чергу до якоїсь бракованої?..

Тож і не дивно, що набилося сьогодні у сільраду людей — яблуку ніде упасти. Були тут всі свої, всі комнезаможі, що майже кожного вечора збиралися докупи. Он Володька Твердохліб сидить, чогось насупившись: може, посварився з Марійкою, а може, невеселі сільбудівські справи не дають йому спокою. Ворушить червоними губами, немовби щось шепоче сердито про себе, неприязно поглядає на тих, що дуже вже порозпускали язики.

— Ото наш сум, ото наша й кров, — сказав тоді дядько Василь, притискаючи до грудей скалічені руки.

Стрічку так і не знімали. Щоранку здував із неї Ганжа обережно пилюку, розгладжував своїми укороченими долонями.

Трохи далі од Володьки, в тісному гурті дядьків, — Іван Приходько. Цьому їсти не дай, аби тільки язиком почесати! От і зараз плеще щось про Чемберлея, потішає дядьків. «І чого б я ото язика отак розпускав! — осудливо дивиться на дядька Володя. — Все б їм хішки та хашки… Нема того, щоб серйозно про міжнародний стан наш поговорити! І куди дядько Василь дивляться, що не зупинять!..»

Але Ганжі зараз не до Приходька: схилився над столом, записує щось до великого, з обтріпаними палітурками зошита.

А до нього вже підбирається старший брат Приходька — Микола: поглядає на заклопотаного голову, покахикує обережненько в кулак, аби привернути до себе увагу: видно, має якусь справу до Ганжі. Цей свого не пропустить, цей задаром навіть на отакі вечорниці не прийде!

«І ти дивись: брати, а отак між собою несхожі!» — розмірковує Володька.