І будуть люди

Товаришка Ольга вирвалась, розмахнулась і невеликим, але важким, мовби свинцева грушка, кулаком лусь по носі Світличного!

Блиснули позолочені шпори, високо задралися ноги, загримотіла вся амуніція — пилюка так і пуфнула під Федьком.

Товаришка Ольга впіймала віжки, зупинила жеребця, зіскочила з шарабана. Підійшла до Світличного — той уже звівся на ноги. Широко розставивши ноги, нахилився, доїв із носа густу темну кров.

— Дурепа!.. Дурепа, набита!..

Ніс його синів на очах. Товаришка Ольга вже жалкувала, що отак стусонула Світличного, стояла перед ним зніяковілою дівчинкою, що не знає, як спокутувати свою провину.

— П’ятак би до носа притулити, — сказала нарешті вона.

— До с… собі притули! — визвірився Федько.

Товаришка Ольга не образилась — розсміялася дзвінко, до сліз. Федько ж, вгамувавши кров, побрів до шарабана, вмостився, сердито кинув супутниці, яка все ще витирала веселі сльози:

— Сідай! Знайшла з чого сміятися…

І до самісінької сільради не проронив жодного слова. Тільки час од часу обережно дотикався до розпухлого носа, що синім баклажаном дозрівав над ображено обвислими вусами.

— Ого! Це хто тебе так пригостив? — здивувався Ганжа.

— Об коліно ударився, — відповів Федько. — Кінь, розумієш, смиконув, а я саме задрімав та — бац! — носом об коліно!

І повів очима на товаришку Ольгу: чи не сміється! Але та не сміялася. Тільки ледь помітно тремтіло підборіддя, та дуже вже уважно роздивлялася плакат, що закликав до змички міста з селом.

Попрощавшись, Федько поїхав на хутір, а Ганжа і товаришка Ольга зайшли до сільради.

— Ти їла? — врешті здобувся на слово Ганжа.

— Дякую, я не голодна.

— То пройдемо до школи?

— Що ж, пройдемо, — погодилася товаришка Ольга.

— Та думаємо, скоро, — відповів Ганжа. — Ось як тільки обжнивуємось, так і заходимося коло школи… Матеріал уже завезли, робочих рук вистачить: є свої і теслі, й муляри, позичати на стороні не доведеться.

— Пора, давно пора… А то аж соромно: отаке велике село, а школа, як курник!

«Що курник — то курник — ніде правди діти», — скрушно похитав головою Ганжа.